Для батьків

  Почуйте серцем голос Вашої дитини 

Не будьте байдужими до дітей!

•          Окрім їжі, дайте мені тепло сердечність, безпечний спокій і вашу любов.
  ·         Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін.
  ·         Дозвольте у міру своїх сил сідати, соватись, вставати, ходити, бігати, лазити, скакати.
  ·         Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую "Забагато, задовго, зачасто”.
  ·         Дозвольте мені ставити питання і отримувати чесні відповіді, а також експериментувати, шукати і досліджувати.
  ·         Не ідентифікуйте ваші почуття і думки з природними потребами мого організму.
  ·         Не карайте мене, коли я й так переживаю за невдачі, сама ж бо невдача є вже карою для мене.
  ·         Говоріть до мене серцем, очима, посмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди мені зрозумілі.
  ·         Нехай довкола мене живуть гарні і лагідні люди.
  ·         Нехай тут царює мир – передумова мого розвитку.
  ·         У вашій хаті відпустіть мені у власність один куточок і частину вашої уваги та вашого часу.
  ·         Навчіть мене розуміти й відчувати красу і тішитися – радіти з усього, хоч би навіть і з найбільшою дурнички.
  ·         Підтримуйте та заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю ще сотні помилок.
  ·         Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.
  ·         Надайте і мені частину відповідальності, вимірену до моїх сили і моїх можливостей.
  ·         Навчіть мене брати участь у забаві, зайнятті і праці.
  ·         Зважайте на мої забави і з них робіть висновки, як даватиму собі раду із життя і його труднощами.
  ·         Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також "як” і "чому”.
  ·         Учиніть усе, щоб я відчувала свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах вашої родини та школи.
  ·         Будьте до мене доброзичливі та лояльні, щоб я навчалася відплачувати іншим людям тим самим.
  ·         Покажіть, як дотримувати обіцянки, слова.
  ·         Не думайте про мене лише як про немовля, коли я хочу рости і бути великою.
  ·         Нехай ніколи не боюся втратити Вашу любов.
  ·         Не накидайте мені Ваших переляків і острахів.
  ·         Допоможіть мені потроху перемагати біль і марні забаганки, і тішитися майбутніми радощами.
  ·         Навчіть мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтеся, але не боятися гніву, коли він справедливий і виправданий.
  
  

Сім батьківських заповідей

1. Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.

2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху...

3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.

4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти й втішати.

5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

6. Усвідомте: для дитини зроблено не все.

7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

Це важливо знати!

Дуже часто можна почути від дорослих людей про своїх друзів: «Ми товаришуємо з дитинства». Вони цінують цю дружбу, тому що вона безкорислива та найміцніша. Але, коли мова заходить про наших дітей, про їх вибір друзів, дорослі перестають  розуміти свою дитину, її почуття та бажання.

«Мій син зв’язався з поганою компанією?», «Чому дочка товаришує з цими поганими дівчатами?».Такі скарги батьків можна почути досить часто.

Для початку змінимо постановку запитання: замість  «у дитини погані друзі» будемо говорити «його друзі мені не подобаються». Навіть, якщо вам дійсно не подобаються   друзі Вашої дитини, не поспішайте  вимагати розриву відносин.

1.Є сенс замислитися: чому друзі доньки чи сина  нам неприємні, чи дійсно  ці  стосунки  є небезпечними. Можливо ви боїтесь втратити свій авторитет, прагнете повністю контролювати дії, контакти дитини. Не дивно, що в цій ситуації вона бунтує, конфліктує, або зростає несамостійною. 

2.Спробуйте зрозуміти, чому Ваша дитина обирає  саме такого друга. Було б дуже добре  познайомитись  нею ближче, з її сім’єю. Можливо, це багато що вам прояснить у становленні особистості сина чи доньки.

3.Якщо ви впевненні, що такі друзі для Вашої дитині можуть стати  провокуючою ситуацію. Обов’язково обговорюйте ваші побоювання. Показуйте дитині всі плюси та мінуси даної ситуації. Частіше говоріть «Я впевнений, що ти в будь – якій ситуації  ти поведеш себе гідно. Я довіряю тобі».

4.Можна піти іншим шляхом – докласти всіх зусиль для того, щоб  у Вашої дитини з’явилися нові друзі - її мама і тато. Ви можете зайняти важливе місце в житті підлітка, налагодити з ним психологічний контакт. Для цього потрібно не так багато, і не так мало, а саме: постійне бажання зрозуміти, відчути свою дитину, прийняти її точку зору, нехай неправильну, з розумінням вести розмови з дня в день, не зриваючись на крик і образи, говорити з нею так, як  Ви б хотіли, щоб Вона говорила з Вами.

5.Не слід забувати, що спільнота однолітків – це дуже важливий середовище розвитку дитини,  канал життєво важливої інформації. Зміни, які відбуваються з дитиною під час контакту з друзями, закономірні. Важливо виховувати особистість, яка критично мислить, відкрито і доброзичливо відноситься до оточуючого світу. А це запорука життєвого успіху, в тому числі і дружби.